ШАЦЬКА РАЙОННА РАДА
 
ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
 
44000 Волинська обл., смт Шацьк, вул.50 років Перемоги, 1б
   
   
тел/факс: (03355) 2-07-50, e-mail: sh_rada@ukr.net
 
 
 
 
 
 
 
Проект "Розмова з депутатом"
Ткачук П.П.

       Петро Ткачук, депутат Шацької районної ради:
«Ми не припинимо допомагати нашим воїнам, для нас це важливо»

       13 січня депутат Шацької районної ради Петро Ткачук повернувся із зони АТО, куди возив волонтерську допомогу, зібрану у санаторію «Лісова пісня». Тож розпочали цикл розмов  з дуже гарного вчинку депутата і працівників санаторію.

       Отож, Петре Петровичу, чому Ви йшли у депутати?

       Для того мабуть що і всі, щоб покращити життя людей. Я був депутатом сільської ради, роботу знаю. Є багато  питань, які треба вирішувати.

       Які саме напрямки у роботі депутата цікаві Вам?

       Я не поділяю на цікаві й нецікаві. Роблю все, що треба і що можу. Останній запит стосувався земельної ділянки у санаторію «Лісова пісня». Керівництво здравниці, дізнавшись, що ділянка виведена з земель Шацького національного природного парку, хоче включити її до території санаторію. Взагалі вважаю, що кожен найперше має дбати про розвиток тої території і галузі, де живе і працює.

       Саме з таких міркувань виходили приймаючи рішення про волонтерську допомогу для бійців на схід?  

       Волонтерська місія була ініціативою Руслани Дибель (виконувач обов’язків директора санаторію «Лісова пісня» - ред.). Минулий рік санаторій завершив з хорошими результатами. Тож порадившись, керівництво прийняло рішення про допомогу дітям наших працівників, які зараз знаходяться у зоні АТО. Завезли різдвяні подарунки. Там зараз Сергій Богута,  і Сергій Мазурик. Батько Богути працює у нас сторожем, а Мазурик – бухгалтер санаторію. Відвідали  Віктора Ясінського з села Піща. А ще випадково зустрів там Ярослава Крата з Шацька, якого теж без дарунка не залишили, хоча він казав, що для нього було як подарунок зустріч з нами. Зараз на питання допомоги бійцям уже набагато менше звертають увагу, але воно, на жаль, залишається актуальним.      

       Що саме передавали, як дізнавались що потрібно?

       Я дзвонив до хлопців і запитував, що потрібно. Старалися зібрати все швидко. Хотілося встигнути зробити саме різдвяні подарунки. Працівники санаторію відгукнулися дуже оперативно, хоч на даний час більшість з них у відпустках. Зібрали і наготували всього смачного. Дівчата з кухні напекли домашніх солодощів, інші заготовили тушкованки, ковбаси, грибів, загалом старалися догодити, як то кажуть. Збирали як своїм дітям, бо без різниці скільки їм років, вони – наші діти. Причіп з подарунками зібрали за два дні. Завдяки знайомим вдалося зібрати те, чого хлопцям не вистачає. Зі мною зголосився їхати Валерій Черняков з Ковеля, мій давній товариш, який у зоні АТО не вперше, а пізніше до нас приєднався Юліан Матвійчук з Полтави. За що їм щире дякую і від хлопців, і від керівництва та колективу санаторію. Мені здалося, що найбільше, наші солдати були раді бачити знайомих людей, чути знайому вимову. Хоча, звісно, були вдячні за подарунки і щирі вітання. А ті, хто допомагав, теж почувалися щасливо, бо зробили добру справу.

       А що за неприємна ситуація відбулася у Полтаві?

       Так, була неприємна ситуація. У Полтаві ми зупинилися на ночівлю. Причіп залишили на стоянці, а авто біля будинку, під вікнами квартири, де ночували. Коли зранку вийшли до автомобіля, то побачили, що вибито бокове заднє вікно і з салону зникли деякі речі. Найгірше, що вкрали передачі з дому. Ящик з чаєм, який у санаторії збирали, кілограмів зо 20 ковбаси, ящик з домашньою випічкою. Невже  ці люди були настільки голодні, чи вони настільки безсовісні, не знаю. Видно ж було, що машина військова, всередині у салоні були каски, бронежилети, берці. Завдяки місцевим активістам, серед яких, до речі, була і дівчина з Волині,  вкрадене замінили, автомобіль полагодили нам безкоштовно і ми вирушили далі. Нас чекали два Сергії та інші воїни.

       Повертаючись до розмови про депутатство,  що найбільше запам’яталося у роботі за два роки?

       Якихось особливих моментів не запам’ятав, звичайна робота. Вирішували питання, які виникали. Звернулися люди з питанням про узгодження автобусних маршрутів, обговорили з депутатами, по можливості задовольнили прохання жителів. Не всі питання можна вирішити відразу, але ті, що можна – вирішуємо. Знову ж таки ті самі перевезення: автобус санаторію, що довозить людей до роботи, трохи змінив графік руху, щоб було одночасно зручно їздити школярам з Гаївки до Шацька і з Затишшя до Піщи. У повсякденному житті завжди щось змінюється, тому питань завжди вистачає.

       Робота депутата не заважає основній роботі, як встигаєте?

        Не заважає, я звик контролювати кілька питань одночасно. Головне правильно розділити питання на термінові і другорядні. А ще вдячний за розуміння і підтримку з боку людей.

        У роботі депутата не розчарувались?

       Ні, не розчарувався, бо знаю, що будь-яку роботу треба робити. І відстоювати інтереси нашої громади треба, а я бачу, що можу.   

       Скільки сесій пропустили?

       Точно не пам’ятаю, здається дві.

       А плани на майбутнє які?

       Великі. Багато хочеться зробити, а що вдасться побачимо. Єдине, що можу сказати точно, ми не припинимо допомагати нашим воїнам, для нас це важливо.

        Вітаю всіх зі святами і головне – мирного неба.


       Розмовляла Світлана Лончук
       Спеціально для shrada.gov.ua

 

 
 
 
Фотогалерея